Святкова Новорічна історія 2038р.

(Прочитав як вступ до новорічного квартирника в гостиній Freedom Лисичанська 16 грудня 2017 року).

Сергій вимкнув свій комп’ютер. На сьогодні роботу закінчено. Все ж таки 31 грудня. Дома вже чекає святкувати Новий 2 038 рік дружина та двоє діток.

На офісі Новорічне свято отгуляли три дні тому. Їх українська ІТ-компанія за цей рік заробила хороші кошти на програмному забезпеченні удосконалення роботів і виконавчий директор їх філіалу не пожалів коштів на новорічний корпоратив.

Їжу, напої замовили з місцевого ресторану. Танцювальну програму крутив відомий в Україні діджей зі своєю подругою. Їм встановили невеличку сцену, де вони дуже круто витанцьовували за пультом та керувала ще й своїм лазерним шоу.

Лазерне шоу було особливим. Воно пронизало своїми зеленими, червоними та синіми променями весь їхній танцювальний майданчик, а також привабливо підсвічувало дівчат та жінок їх невеликого колективу.

Напої до столу, до танцюючих доставляли на квадрокоптері. Літало їх по залу три. На одному зверху був круглий підніс з келихами шампанського, на другому – невеликі чарки з горілкою, на третій поставили келихи з екзотичними коктейлями та напоями.

То було прикольно – пультом скерувати до себе потрібний квадрокоптер, взяти чарочку або келих, та гукнути разом «З наступаючим Новим роком!» або «Будьмо!», випиваючи келих шампанського чи чарочку горілки, та заїдаючи смачним бутербродом.

А ще то був тест на сп’яніння. Бо треба було взяти наступну чарку горілки з квадрокоптера та не потрапити під його швидкі гвинти.

Офісного робота-прибиральника на свято вдягли в новорічний костюм Діда Мороза. Вручили йому мішок для подарунків. Він їздив по залі між столами та всі бажаючи могли дістати собі з його мішка невеличкий подарунок, такий собі сюрприз від Діда Мороза.

Снігуркою йому була робот- кофеварка, яка їздила за Дідом Морозом і всім бажаючим наливала ароматний кофе та ще й ввічливо промовляла «Будь ласка, Ваш святковий кофе».

Сергій поводився на «корпоративі» чемно. Випивав в міру, більше слухав, чим говорив, пам’ятаючи, що директор не любив зайвих балачок на зборах фахівців компанії. Декілька раз Сергій підтримав танцюючих. Та більше сидів за столом з закусками та відпочивав від напруженої роботи. Все таки під кінець року не обійшлось від «авралу», терміни по виконанню заказу від японців як завжди «піджимали».

Сьогодні, в останній день року, особливих завдань від шефа не було, то ж Сергій виділив час для свого комп’ютера, щоб почистити його від зайвого «мотлоху», який залишається в комп’ютері після роботи з програмним забезпеченням та спілкування в інтернет.

Виконавши все, підніс свою офісну картку до сканера. Той йому сказав приємним голосом «Картку скановано».

Зателефонувавши до дружини та вдягнувшись, Сергій вийшов на вулицю. Було вже майже пів на шосту вечора. Було сніжно. Вся вулиця світилась новорічними вогнями, святковими вітринами магазинів, офісів та кафе. Сніг з дороги та тротуарів прибирали роботи-прибиральники снігу.

Сергій вирішив зайти до ближнього супермаркету.

В магазині Сергій придбав свіжого запашного українського хліба, грузинських мандарин, екзотичний ананас, природної м’ясної української ковбаси, сиру, шоколадний торт, та ще одну пляшку шампанського. До домашнього свята вже все було заздалегідь куплено, але на випадок, якщо на «вогник» до них завітають сусіди, треба було мати запас.

На роботокасі магазину Сергій поклав на стрічку всі свої покупки, та розрахувався, приклавши до зчитувача коду свій смартфон і вийшов з магазину.
До зупинки під’їхав автобус. Це був звичайний безпілотний український автобус. Вони ходили по маршруту з інтервалом в 15 хвилин, точно за розкладом.

Сергій зайшов в салон автобуса. Щоб заплатити за проїзд, приклав свою проїзну картку до сканера, та сів на зручне вільне місце. До багатоповерхового дому, де він мешкав в квартирі з родиною було всього чотири зупинки.

Ліфт домчав його швидко на свій поверх. Двері квартири відчинила дружина Катерина. Коли Сергій зайшов до квартири, то до нього з вигуками «Тато», «Татко прийшов» підбігли його дітки – шестирічний Василь, та п’ятирічна Наталка. Сергій з задоволенням всіх обійняв та привітав.

Після свята Нового року компанія дала йому відпустку на тиждень. То ж Сергій повідомив дружині та дітям приємну новину, що на Різдво вони всі разом поїдуть до Карпат, святкувати та кататися на лижах.

В їх оселі було тепло та затишно. Нові будинки будували за новими технологіями, зберігаючи тепло, та встановлюючи в квартирах систему клімат-контролю, яка споживала сонячну та електричну енергію.

В кутку світилася вогниками новорічної гірлянди та іграшками святкова ялинка. Діти гралися в нову віртуальну зимову гру, яку Сергій придбав їм до свята. Разом з ними на їх віртуальному ігровому майданчику були їх улюблені мультяшні герої та Дід Мороз з Снігуркою. З ними вони водили віртуальні хороводи, грали в сніжки та навіть робили віртуального сніговика.

Дружина Катерина позвала всіх до святкового столу.

По телевізору йшов новорічний концерт. Популярні українські та європейські співаки, співачки, телеведучи вітали всіх з Новим роком.

Коли вся родина святково повечеряла, то батьки з задоволенням погралися з дітьми в їх нову віртуальну гру та вклали дітей спати. На добраніч пообіцяли їм, що в цю ніч до них завітає справжній Дід Мороз, та принесе їм ще новорічних подарунків.
За десять хвилин до Нового року з святковим привітанням на екрані телевізора з’явився Президент України. Він вітав українців на фоні багатоповерхової, сучасної споруди наукового центру нових технологій, яку нещодавно звели в центрі Києва.

Президент був молодий, сучасний політик, якого вони обрали три роки тому голосуванням через інтернет.

До речі, через інтернет тепер вони спілкувались з усіма: визивали доктора, сплачували рахунки за воду, газ та електрику, замовляли необхідні довідки, купляли продукти, побутові товари, страховку, визивали таксі, платили податки, і таке інше.

Сергій ще пам’ятав, як 25 років потому, в дитинстві він з екрану телевізора бачив тих політиків з минулого, яким потім український народ заборонив бути в політиці.

В управління державою набрали молодих та сучасних людей, які вивели Україну з прірви корупції та економічної кризи. Молодим держслужбовцям, депутатам, політикам, суддям, їх сім’ям заборонялось мати будь який бізнес. Їх статки , придбання пильно контролювали антикорупційні органи. Держслужбовці вчилися за рахунок держави в українських та іноземних університетах, вони мали хорошу зарплату та працювали на розвиток України.

Економіка України росла останні вісім років швидкими темпами, додаючи 8-10 відсотків ВВП щорічно. Українські підприємства інтегрувалися в мирову економіку та виробляли сучасні побутові товари, одяг, взуття, автомобілі, літаки, ракети. Все більш підприємств переходило на дешеву «зелену» енергію. Сільське господарство за рахунок нових технологій посіву рослин, ведення фермерського господарства давало вагомий прибуток державі. Годувало не тільки Україну, а ще й частину Європи та Америки.

Українські ІТ-компанії були затребуваними на ринку сучасних технологій та робототехніки. Україна стала сучасною та квітучою європейською державою.
Про це і нагадав молодий Президент країни в новорічному привітанні, побажавши всім здоров’я та веселих свят.

Сергій та Катерина підтримали келихами з шампанським Президента своєї сучасної країни та побажали один одному міцного здоров’я, кохання та гарного Нового 2 038 року!

То ж, друзі, я бажаю, щоб ми і через 20 років зібрались знову разом відсвяткувати Новий 2 038 рік, щоб через 20 років ми пишались нашою сучасною та квітучою державою – Україна!

Щоб наші діти та онуки, їх родини жили та працювали в сучасній Україні.

Щоб ми всі були здорові та в гарному настрої!

З наступаючим Новим, поки що 2018 роком!

(c) Андрій Зацепін.

ps. Відео виступу буде пізніше.