Ой, як радію, коли бачу Вас — Прем’єр Азаров!
Кажу дружині – ні, не вимикай.
Бо так приємно, як він вимовляє
Оце – колєгі або вІборІ 🙂 і я вже розмовляю так
Я бачу перед себе на екрані –
Поважний, мудрий та досвідчений діяч,
А мені Муза в вухо –
Спроси, спроси, чому ж погано в нас?
Ні, кажу, Муза, що ти, що ти!
Він каже – Добре все, будуємо, покращання іде.
І вірю я, шановна же людина!
А мені Муза — Та спроси, спроси ти ще!
Спроси, чому нема людям роботи,
Стоять заводи , і руйнують, ріжуть їх.
Спроси, чому нема грошей на школи,
І для бабусі ліки дорогі?
Та що ти, Музо! Він же каже –
Що все в нас є! І що казна росте.
А мені Муза знову…
Та ти спроси – Може не в нас, а в них все є?
Спроси, чому такі дороги?
Чому ворують із казни?
Читав же ти, як ліки він замовив
У держскарбницю. І навіщо? Там же є!
Та що ти, Музо, мучиш тут поета!
Спроси, спроси, то я ж не прокурор!!
Нехай живе…бо бачу – йому тяжко…
Не має відповіді в нього не собі, не нам,
Не знаю, чи знайде, і коли його … час … прийде…
© Андрей Зацепин
Літо — осінь 2013