Отец — сыну.
А что такое Родина, сынок?
Ты скажешь — дом, семья и дети.
А это что-то большее, сынок,
и это то, что носишь в своем сердце — Украина.
© Андрей Зацепин
2.03.2014.
А что такое Родина, сынок? Стихи.
Добавить комментарий
Архив метки: стихи Андрея Зацепина
Почему мне снится война? Стихи.
Посвящается прошедшим войну…
Почему мне снится война?
Почему мне снится она?
Почему вместо крепкого, доброго сна,
Почему мне снится война?
Я ночами под миномётным огнём
Вновь и вновь подымаюсь в атаку.
и мне снится, как пули свистят надо мной,
и осколки снарядов…и рвутся гранаты…
Вот ударило рядом, упал кореш мой…
Мы вчера с ним о Родине пели.
Нет его… и умолкла в землянке гармонь…
Будет ждать … на солдатской шинели…
Снится госпиталь…лётчик весь в белых бинтах,
Обгоревший танкист…эшелон…
и бомбёжка…носилки…самолёты в крестах…
Санинструктор с красивым лицом.
Снится страх за себя…за родных…за страну…
Чувство долга и чувство мести…
Как расстреливал танки в немецком строю,
Как прямою наводкой по цели…
Почему мне снится пепел пожарищ
и сожженные города?
Почему как осколок …в сердце боль навсегда?..
Почему мне снится война?
© Андрей Зацепин
7.05.2010г.
Моё Простоквашино-2. Стихи.
Звучат звуки мелодии знакомой,
шампанское и мандарины на столе,
мигает огоньками ёлка
и кто-то мерно в такт сопит,
укрывшись пледом на софе.
Сквозь двери просочился кот
мур-р-р-р мяу — поел я… и иду теперь я к Вам,
я у печи прогретою свернусь клубком
мне место пёс давно нагрел уж там 🙂
и вечер новогодний за окном
мерцает звёздами и небольшой мороз.
и новогодний фильм, конечно, про любовь,
про тех двоих, которых Новый год связал.
и почему-то думаешь — какое счастье,
вот так бы взял… и время я остановил
и пусть бы этот вечер не кончался
он для моей души так мил…
© Андрей Зацепин
3.01.2010г.
Моё Простоквашино. Стихи.
Снега много намело
Всё кругом белым-бело!
Раззадорилась зима
и морозы принесла!
Под окном вырос сугроб,
Провалился туда кот
и мяВчит — спасай меня!
Не пойму, где это я?
Снег лопатой отгребаю
из сугроба я спасаю!
Что же ты, дружище кот:)
По снегу бежать не смог?
Рядом пёс машет хвостом
Грудь в снегу и колесом.
Лапами меня толкает
Мол, давай-ка поиграем!
Я бежать, а он за мной
и за нами всей гурьбой
Соня, Рема, Ника, Лада —
все в снегу и все мы рады 🙂
Удивлённо смотрит кот —
Чему рады — не поймёт!
и дымок клубится над трубой —
Скоро будем мы встречать-
Новый…Новый Год!
© Андрей Зацепин
19.12.2009г.
Новогодняя елка. Стихи.
А на нашей ёлке
колятся иголки
и горят фонарики
и сверкают шарики.
и на ней конфеты
их разыщут дети,
а под ней подарки,
спрятаны украдкой.
Будет у нас праздник,
встретим Новый год.
С новогодней ёлкой
счастье в дом придёт.
© Андрей Зацепин
Январь 2014г.
Вставай, Україно, вставай! Вірш.
Вставай, Україна, вставай!
Всім серцем гукаю – вставай!
Не можна терпіти знущання – вставай!
Не будьте байдужі – вставай!
Катують, вбивають, людей викрадають.
Вставай, Україно, вставай!
Не час на розмови, долой «кукловодів»,
Ми вже втрачаємо нашу свободу
Вставай, Україно, вставай!
Вставай проти лжи, вставай проти кривди.
Вставай на захист миру в суспільстві!
Лікар та вчитель, шахтар та студент,
Ми кращої долі прагним тепер.
Зламані, втомлені, скривджені души.
Темрява, зрада, зневіра їх душить.
Як же посіяти зерна Добра?
Ой, як болить, як болить же душа…
За майбутнє дітей, за майбутнє країни.
За молодь, поранених, скалічених, вбитих.
Ми зможемо це зупинити – вставай!
Вставай, Україно! Україно – вставай!
© Андрій Зацепін
2.02.2014р.
То зупиніть кровопролиття. Вірш.
Не може серце вже терпіти
Той кривди, що творить «шпана».
І десь у грудях шаленіє…
Рука шукає край кийка.
Протистояння…біль…насильство.
Стискає мозок — хто, кого?
Навіщо бити і стріляти?
Та не терпіти ж…все одно…
Змішалось все — шоломи, каски.
Скрізь об’єктиви, дим, стрільба.
Яка мета? Чи може бути
Добре майбутнє, коли стільки зла?!
То — зупиніть кровопролиття!
Цієй війні нема кінця.
І переможців в ній не буде.
Буде розруха, біль, журба…
21-23 січня 2014р.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Я хочу, щоб припинилось кровопролиття. Поки ще не пізно. Поки ще можливо вести перемовини. Треба політикам відкинути всі свої амбіції. Піти на поступки. Обидві сторони. Зробити амністію для всіх, в т.ч. і для міліції. Бо вони теж українці. Простити, хто помилився і покаявся. Не застосовувати зброю, силу. Піти далі мирним шляхом. Шляхом чесних мирних перевиборів. Якщо Президент має підтримку своїх виборців, то він її отримає. Чого боятись? Якщо маєш підтримку, то виборці проголосують. Якщо ні, то буде інший керівник країни.
© Громадянин України, поет і письменник Андрій Зацепін
Кошеня. Вірш.
Маленьке, сіреньке,
самотнє кошеня.
Воно просить ласки,
мурчить про домашнє
і мріє зігрітись в теплі…
А люди йдуть повз.
В турботах, не бачать.
Яке сумне сидить кошеня…
Маленька, білява, тендітна дівчина
його підняла,
до себе притисла.
І разом забились самотні серця…
9.12.12
© Андрій Зацепін
Снежит февраль. Стихи.
Шумит ветер за окном
и снежит, снежит зима.
Почтальон идёт с письмом
и я думаю: «А может к нам?»
Лёд, мороз и гололёд
Грею спину у печи я.
Я на улицу сегодня не ногой,
Там февраль снежит, друзья.
Я сегодня отдохну, напишу письмо,
Между строк я отправлю себя.
Может где-то далеко
Также ждут письма, как и я.
Суббота -13.02.2010
* Фото автора.
Моя Україна. Український вірш.
Красива моя Україна,
Безкрайні лани і поля.
Кохаю свою я Країну!
Родюча вкраїнська земля.
Кохаю, коли пролітає
Лелека над ланом моїм.
Кохаю, коли в річці сяйво
Від Сонця і вОда блищить!
Кохаю, коли зранку запах
Землі , і роси, і трави
Хвилює мій мозок…Кохаю
Зірки мої ясні вночі!
Кохаю народ свій,
Бо він працьовитий,
Бо дух в нас козацький ще є!
Бо є в нас таланти, обличчя відомі,
Великі спортсмени та вчені, все є!
Шаную історію своєї Країни,
Бо з древніх часів вона йде!
І Київську Русь вона народила,
І похрестила Христом!
Кохаю, коли бачу молодь!
Обійми, кохання і світ в їх очах!
Кохаю, коли бачу старість.
Не всі були сильні, то й що?
Кохаю, коли свіжий вітер
По морю хвилю несе!
Кохаю, коли в Чорному морі
Каміння на згадку знайдеш.
Файна моя Україна!
І хай хоч що говорять,
Кохаю свою я Країну!
Бо це моя рідна земля!
22.08.2011
© Андрій Зацепін
* фото автора — луг у озера пгт Короп Черниговской области