Біль. Яка ж це біль.

Журба на серці. Біль у грудях.

Як сталося, що в рідній Україні

Вбивають і катують українців?

Пече у грудях, як же так?

Що вбитих хлопців ми виносим на руках.

Вони за правду та за вільну Україну

Поклали голови, та душу свою й тіло.

То зрада. То верховна зрада.

Їх вбила. І забрала в них життя.

І плачу я, бо в рідній Україні

Героїв збільшилось на 100, а може на 105…

© Андрій Зацепін

21.02.2014р.

11 березня 2014
Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України

Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України «Про вшанування учасників збройних конфліктів під час мирних акцій протесту»

Документом передбачено доручити наступному Президентові України присвоїти звання «Герой України» полеглим та смертельно пораненим під час збройних конфліктів упродовж листопада 2013 — лютого 2014 року в Україні.
Відповідний проект постанови зареєстровано за №4343.

Вставай, Україна, вставай!

Всім серцем гукаю – вставай!

Не можна терпіти знущання – вставай!

Не будьте байдужі – вставай!

Катують, вбивають, людей викрадають.

Вставай, Україно, вставай!

Не час на розмови, долой «кукловодів»,

Ми вже втрачаємо нашу свободу

Вставай, Україно, вставай!

Вставай проти лжи, вставай проти кривди.

Вставай на захист миру в суспільстві!

Лікар та вчитель, шахтар та студент,

Ми кращої долі прагним тепер.

Зламані, втомлені, скривджені души.

Темрява, зрада, зневіра їх душить.

Як же  посіяти зерна Добра?

Ой, як болить, як болить же душа…

За майбутнє дітей, за майбутнє країни.

За молодь, поранених, скалічених, вбитих.

Ми зможемо це зупинити – вставай!

Вставай, Україно! Україно – вставай!

© Андрій Зацепін

2.02.2014р.

Не може серце вже терпіти

Той кривди, що творить «шпана».

І десь у грудях шаленіє…

Рука шукає край кийка.

Протистояння…біль…насильство.

Стискає мозок — хто, кого?

Навіщо бити і стріляти?

Та не терпіти ж…все одно…

Змішалось все — шоломи, каски.

Скрізь об’єктиви, дим, стрільба.

Яка мета? Чи може бути

Добре майбутнє, коли стільки зла?!

То — зупиніть кровопролиття!

Цієй війні нема кінця.

І переможців в ній не буде.

Буде розруха, біль, журба…

21-23 січня 2014р.

,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,

Я хочу, щоб припинилось кровопролиття. Поки ще не пізно. Поки ще можливо вести перемовини. Треба політикам відкинути всі свої амбіції.  Піти на поступки. Обидві сторони. Зробити амністію для всіх, в т.ч. і для міліції. Бо вони теж українці. Простити, хто помилився і покаявся.  Не застосовувати зброю, силу. Піти далі мирним шляхом. Шляхом чесних мирних перевиборів. Якщо Президент має підтримку своїх виборців, то він її отримає. Чого боятись? Якщо маєш підтримку, то виборці проголосують. Якщо ні, то буде інший керівник країни.

© Громадянин України, поет і письменник  Андрій Зацепін

Красива моя Україна,
Безкрайні лани і поля.
Кохаю свою я Країну!
Родюча вкраїнська земля.

Кохаю, коли пролітає
Лелека над ланом моїм.
Кохаю, коли в річці сяйво
Від Сонця і вОда блищить!

Кохаю, коли зранку запах
Землі , і роси, і трави
Хвилює мій мозок…Кохаю
Зірки мої ясні вночі!

Кохаю народ свій,
Бо він працьовитий,
Бо дух в нас козацький ще є!
Бо є в нас таланти, обличчя відомі,
Великі спортсмени та вчені, все є!

Шаную історію своєї Країни,
Бо з древніх часів вона йде!
І Київську Русь вона народила,
І похрестила Христом!

Кохаю, коли бачу молодь!
Обійми, кохання і світ в їх очах!
Кохаю, коли бачу старість.
Не всі були сильні, то й що?

Кохаю, коли свіжий вітер
По морю хвилю несе!
Кохаю, коли в Чорному морі
Каміння на згадку знайдеш.

Файна моя Україна!
І хай хоч що говорять,
Кохаю свою я Країну!
Бо це моя рідна земля!

22.08.2011

© Андрій Зацепін

* фото автора — луг у озера пгт Короп Черниговской области

Вони били, били, били,

Тих студентів, що молили.

Тих студентів, що молили

Не чіпати їхню мрію.

Вони били, били, били,

Бо за це їм заплатили.

Бо їх попросту купили

І злочинно наказали.

Вони били, били, били,

Бо в собі вони, як звірі.

Бо у серці зло єдине,

А їх души захопили.

Але мрія не вмирає!

І кийком її не вбити!

Вона між людей літає,

Знову променем палає!

© Андрій Зацепін

10.12.2013г.

Здорово, друже!
Як ти там, питаю?
Вже стільки років, як тебе з нами немає.
То й що? Як там згори?
Мабудь все видно,чути?
Хай буде затишно Душі твоєй…
…………………………..У Господа…
Та не сумуй там, друже.

А бачив, як тебе тут шанували?
У Києві до твого пам’ятника…
………………під’їхали
……………………….. пани…
На мерседесах…
…………….це такі карети…
………………………….панські…
Виходять…
…….двері їм холуї відкривають…
………І парасольки  розкривають…
Щоб твої сльози, дощ твій не завадив
Їм правити…
………….такі вони…
…………………….пани…
Підступні…
…….бо вважають, що коли
Квіти принесли…ти їх…
…………………….. простиш.
Та марно так гадають…
……………….ти — не простиш,
Та і народ їм ціну знає…

Та все ж, не все в нас так вже і погано…
Веcна іде…
…………вже молодь підростає,
…………….І ранком солов’ї співають,
Держава є —
…………. кохана Україна,
Сади, ліса, поля і ріки — все єдине,
……………………….як ти бажав…
Народ український-
…………… такий же…
……………………..працьовитий…
І патріоти є…
…………….вшануємо поета…
…………………………. України.

10.03.2009р.

Після публікації цього мого вірша влада перестала їздити на Мерседесах до Т.  Шевченка.

Сумую, сумую українці,

Бо влада знову зневажає нас.

Бо знову нас кують в кайдани,

І знову роблять нас рабами.

Радію, радію УКРАЇНЦІ!
Що знову в нас шумить Майдане!

Що знову серця полум’яні!
І очі сяють … і ми прагнем

Свободи, кращого майбутнього,

Для себе і для нашої країни

Бо ми кохаєм тебе — Україно!

© Андрій Зацепін

25.11.2013